У писемних джерелах Кам'янка вперше згадана 1411 року. Про це свідчить маргінальний напис на знаменитому Кам'янко-Струмилівському Євангелії: "Року 1411 написана ця книга, що називається "Євангеліє тетр" у богоспасаємому місті Кам'янці многогрішним і недостойним Тимофієм Павловичем". Відомо, що населені пункти здебільшого виникали значно раніше, аніж звістки про них потрапляли на сторінки документів. Найімовірніше місто було засноване в княжу добу і розташовувалося тоді на території Белзького князівства. Свою назву воно отримано від річки Кам'янка.
   Під час входження до складу Польського Королівства місто належало до Львівського повіту Руського воєводства.
   У1448 року отримало статус вільного міста, а 1471 року магдебурзьке право. З 1485 по 1944 роки місто називалося Кам'янкою-Струмиловою в честь старости міста Юрія Струмило.
   У цей час Кам'янку-Струмилову оточували земляні вали, увінчані дерев'яними стінами. Обороноспроможність міста підсилювали річки Західний Буг і Кам'янка, а також рови, наповнені водою. Поблизу міста був дерев'яний замок. У період історії Кам'янки-Струмилової, який тривав до часів Хмельниччини, у місті успішно розвивалося ремесло, функціонували цехи, процвітала торгівля. Страшним лихом були систематичні турецько-татарські набіги, під час яких місто кілька разів було зруйноване.
   У 1648 і 1655 рр. Кам'янку-Струмилову здобувало козацьке військо, яке очолював Б. Хмельницький. Внаслідок війн середини XVII ст. місто занепало, зменшилась кількість жителів і ремісників.
   Року 1772 Кам'янка-Струмилова ввійшла до складу Австрії. У XIX столітті відбулось поступове відродження міста, у ньому розвивається промисловість, зокрема, тоді воно славилося виробництвом паркету.
   У 60-х рр. XIX ст. Кам'янка-Струмилова стала центром повіту, зберігши цей статус до наших днів.
   Важливе значення для розвитку міста мало завершення будівництва залізної дороги Львів-Стоянів 1909 р.
   В останній чверті XIX ст. кам'янчани долучаються до процесу українського національного відродження. У місті виникають філії багатьох українських громадських організацій: "Просвіти", "Сільського господаря", "Сокола", "Рідної школи" та ін. Керівництво громадсько-політичним життям українців Кам'янки-Струмилової успішно здійснював отець М. Цегельський (1848-1941). У місті 1909 року відкрито гімназію.
   Під час Першої світової війни приблизно рік (серпень 1914 - серпень 1915) Кам'янка-Струмилова перебувала в руках росіян, тоді збудовано залізницю, яка сполучала її з Кристинополем.
   Від 1 листопада 1918 р. до 19 травня 1919 р. у місті функціонувала влада ЗУНР.
    Під час польського панування (1919-1939) у Кам'янці-Струмиловій активно працювали численні українські організації. У 1930-х рр. розгорнула діяльність ОУН. У міжвоєнні роки економіка міста розвивалася повільно.
   22 вересня 1939 р. Кам'янку-Струмилову зайняла Червона армія, але радянська влада протрималась тут до 29 червня 1941 р., коли їй на зміну прийшла німецька, яка проіснувала три роки (до 20.07.1944 р.)
   15 серпня 1944 р. Кам'янку-Струмилову перейменовано на Кам'янку-Бузьку.
    У 1940-х рр. в околицях міста воювали загони УПА. Чимало кам'янчан стали жертвами сталінських репресій.
    У другій половині XX ст. спостерігається поступальний розвиток Кам'янки-Бузької, виникають нові промислові підприємства, зростає чисельність жителів, помітно підвищується освітній рівень міщан. Проте у XX столітті місто розвивалося досить мляво, наприклад, кількість мешканців упродовж століття збільшилася тільки вдвічі - із семи до чотирнадцяти тисяч осіб.
    Наприкінці 1980-х рр. кам'янчани активно підтримали українське національне відродження, тут виникли осередки "Просвіти" та НРУ.
   У 1990-х рр. XX ст. місто, як і вся Україна, переживало значні економічні труднощі, проте останнім часом у його житті помітно багато позитивних тенденцій.

Ярослав Книш, кандидат історичних наук,
науковий співробітник Інституту українознавства НАН України.